Маючи негативний досвід перебування моїх дітей в комфортабельних таборах на морі, з басейнами та дискотеками, можу сказати наступне: це ніколи не зрівнити з сільським душевним відпочинком в Talking Horse. Адже нервові зриви "до рвоти" (пробачте, не можу підібрати інших слів) та щоденні дзвінки зі слізьми і благаннями забрати додому не для слабких нервів, особливо, коли ти не в змозі цього зробити. Отже, як сказали мені досвідчені батьки, в тебе "не табірні" діти. Їм рідко буває смачно, але пані Надія — фея кулінар, яка готує "абалдєнно", і в якої "дощ — це не привід не йти на річку". Телефони в дітей, як я зрозуміла, ніхто не забирав, але їм не було часу в них "сидіти". Уроки гри на фотепіано, заняття з кіньми, догляд да купання на конях, вивчення анатомії коня та амуніції, виготовленя різних поробок. Що суттєво, діти приїхали з навичками догляду за собою та елементарної роботи по господарству, за що окрема вдячність ґаздині садиби. Діти повернулися абсолютно щасливими зі словами: "Мама, ми поїдемо туди восени, взимку, весною і влітку теж поїдемо! А ще, мама, я на День народження куплю собі піаніно... І я кидаю танці, хочу на верхову їзду!" Окрема подяка тренеру Олександрі, вона красива (люблю красивих людей), різносторонньо обізнана особистість, хороший приклад для підлітків, крім того, стала ще й другом моїм дівчатам. Можна писати довго. Коротше — табір з душею і для дітей.

Це поле залишу пустим.